Буває так, що сам себе не знаєш,
Буває так, що мариш уві сні,
Та коли серце Богу відкриваєш
Усе стає неначе навесні!
Хтось думає, що святість тиха й нудна,
Що ти відрікся від земних чудес,
Та я радію щиро й привселюдно,
Я поряд з Тим, Хто мучився й воскрес!
Воскрес, щоб мою душу звеселяти,
Щоб я шукала лиш Його лиця,
І хай сміються, - буду я співати
Про Вічного Великого Отця!
|